Marchak

Історія київської фабрики золотих та діамантових прикрас Йосипа Абрамовича Маршака розпочалася у 1878 році з маленької майстерні на Подолі. Ще до початку ХХ сторіччя ювелірне підприємство стало одним із найбільших та найуспішніших не лише в межах імперії, але й за кордоном.

Фабрика мала широкий асортимент: від столових приборів і предметів туалету до коштовних діамантових прикрас та дорогоцінних скульптур. Це була сучасна потужна компанія з власним виробництвом, школою, сотнями працівників і мережею крамниць. У «Маршака» робили численні державні замовлення: подарунки високопосадовцям і чиновникам.

Найвідоміші твори київського періоду — срібна копія будівлі Педагогічного музею у Києві, срібний пароплав.

З приходом радянської влади фабрику націоналізували. Йосип Маршак помер у 1918 році, не заставши цього часу. У 1985 році будівлю на Хрещатику з майстернею та крамницею знесли.

Французький ювелірний дім Marchak Paris розпочав роботу у 1920 році завдяки синові Йосипа Маршака — Олександру Маршаку та його партнерам. За моделлю побудови бізнесу це була кардинально інша справа. Період ар-деко був одним із найуспішніших для бренду. У 1950-х роках Олександр передав право керувати компанією Жаку Верже. Цей період тривав до 80-х років ХХ сторіччя і відзначився розквітом: Marchak вийшов на американський ринок.

На початку ХХ сторіччя відродити славу сімейної компанії спробував Даніель Маршак.