Інтерв’ю про роботу ювелірного бренду під час війни з Дарі Черніковою

Ще восени 2025 року запланувала цикл інтервʼю з ювелірами. Тоді ціни на дорогоцінні матеріали вже стрімко зростали. Згодом розпочалися вимкнення світла. Одним словом, все було не на часі. З іншого боку, який час взагалі буде вдалим для розмови? Тому взимку, у розпал стану не на часі, і розпочала. На початку 2026 року вийшло вісім інтервʼю з майстрами, дизайнерами та підприємцями.

Чесно кажучи, багато інтервʼю не сталось, і причини аж надто зрозумілі. Хтось не хотів скаржитися, у когось просто не було часу і сил на комунікацію в тих умовах, які створили нам «сусіди». З розумінням і подякою публікую інтервʼю на сайті Ukrainian Media Jewelry восени 2026 року під час нового етапу російсько-української війни, обстрілів та вимкнень світла.

Вперше опубліковано 21 лютого 2026 року в Instagram @jewelry_detective.

Інтерв’ю із засновницею DÁRI Jewelry, ювелірною майстринею та дизайнеркою Дарі Черніковою 

Як вимкнення світла вплинули на роботу майстерні та загальний графік роботи?

Електропостачання дуже нерівномірне й залежить від періоду та наслідків обстрілів. У 2024 році я встановила акумулятор на 5 кВт, але нещодавно він повністю розрядився через тривалу відсутність світла. У звичайному режимі його вистачає приблизно на один робочий день, якщо ми не використовуємо енергомістке обладнання, наприклад, пароочисник.

У шоурумі є окремий акумулятор для ноутбука та ліхтарі на акумуляторах, базову роботу підтримуємо. Найбільша складність — опалення. Його майже немає, і в приміщенні дуже холодно. Навіть у термобілизні, теплих штанах і зимовому светрі через кілька годин все одно відчутно промерзаєш. Окрема проблема — санвузол у шоурумі, що зроблений як прибудова без опалення. Через мороз температура опустилася нижче 0, лопнула батарея, замерз кран та вода в унітазі, ним не можна користуватися. Чекаємо потепління, щоб все відремонтувати.

Які процеси неможливі без електрики?

У нас неповний цикл виробництва: лиття замовляємо, а для більшості процесів вистачає акумулятора. Зараз, з огляду на ризик того, що акумулятор може не встигати повністю заряджатися, я додатково замовила газовий пальник і чайник, щоб мати змогу підігрівати воду.

До зміни місця роботи не дійшло. Проте ми перевели роботу шоуруму на формат за попереднім записом, щоб не перебувати в холодному приміщенні, коли немає відвідувачів.

Як ситуація впливає на терміни виготовлення, відправлення та стосунки з клієнтами?

Наразі ситуація не вплинула ані на терміни виготовлення, ані на відправлення замовлень. Через холод продуктивність зменшується, але водночас обсяг роботи також суттєво скоротився, тож… ми встигаємо.

Як реагують на ситуацію іноземні замовники?
Під час перших відключень, коли ми ще не встигли адаптувати робочі процеси, ми дійсно пояснювали затримки іноземним клієнтам ситуацією в Україні. Наразі ж такої потреби немає.

Як вплинуло на роботу зростання цін на метали ?

Ціни зростають не лише на метали, дорожчає все до найменших дрібниць. Але стрибки вартості металів викликають найбільше напруження.

У пʼятницю, 23.01.2026, через відсутність звʼязку не змогла замовити срібло по 135 грн/г і відклала на понеділок. В понеділок ціна сягнула 150 грн/г. Для порівняння, у вересні 2025 року, 4 місяці тому, купувала за 54 грн/г

Ми підвищували вартість виробів у листопаді, але на кінець січня були змушені розмістити на сайті повідомлення про неактуальність цін на золоті прикраси. Наразі вони перераховуються індивідуально на момент запиту або оформлення замовлення. Також розглядаємо повторне коригування цін на срібні вироби. Звісно, зміни впливають на продажі, кількість замовлень зменшується.

Чи думали змінити матеріал для роботи або напрям творчості?

Не розглядаю цей варіант. Я починала з виготовлення біжутерії й не маю бажання до неї повертатися. Водночас нічого не маю проти альтернативних матеріалів загалом, але бачу їх скоріш у форматі поодиноких, вітринних або концептуальних прикрас як артобʼєктів. На жаль, зараз у мене немає на це натхнення. Можливо, це зміниться.

Що дає сили продовжувати?

Буду відвертою. До роботи допомагає повертатися необхідність сплачувати рахунки. Основні мої статті витрат зараз — якісне харчування, здоровʼя, спорт, іпотека, допомога батькам, які є ВПО, та утримання котів. Тож я не можу дозволити собі зупинитися.

Я завжди обираю рухатися, а не завмерти. Особливо враховуючи, що ми всі перебуваємо в схожих умовах, і мене надихають інші люди, які теж обирають рухатися вперед. Після обстрілів дякую всесвіту за те, що жива, встаю і йду жити

Як дбаєте про себе?

Налагодити режим сну зараз здається нереальною мрією.  Тим не менш, намагаюся це робити, хоч поки безуспішно. Займаюся спортом, хоча в січні бігала мало, не стільки через морози, скільки через брак фізичних і моральних сил. Стараюся концентруватися на тому, що маю, ставлю в пріоритет спілкування з рідними та друзями і наполегливо змушую себе не звертати увагу на труднощі. Добре себе годую.

Проводжу час із котами, граюсь та дресирую їх. Виходжу на прогулянки в ліс, щоб відволіктися та подумати. Минулоріч брала участь у багатьох організованих забігах, часто це супроводжувалося поїздками в гори, що дуже допомагало відновлювати сили. Цьогоріч планую продовжувати у тому ж дусі.

Як наразі взаємодієте з ювелірною спільнотою?

Так, я підтримую звʼязок із кількома ювелірними підприємцями. Обговорюємо багато різного, зокрема ділимося шоком від того, що відбувається 🙂

Над чим працюєте зараз?

Працюю над підтримкою того, що вже є, і водночас над розвитком. Доповнюю колекцію «Текстури України»: хочу створити кулон «Донецька троянда», каблучку «Дніпро», а також вироби, натхненні козаками Запоріжжя. Нещодавно створила срібного коника за формою свистульки, оригінал якої зберігається в Музеї історії міста Києва.

Навіщо творити, коли навколо руйнування, і чому це має значення саме для вас?

Це хороше філософське питання. Якщо відійти від нашої особистої трагедії як українського народу, людство впродовж усієї своєї історії постійно проходило через війни та руйнування. Так склалося, що людина, як вид одночасно має дві потужні внутрішні сили. Це прагнення руйнувати й прагнення створювати. Ці імпульси борються між собою стільки, скільки існує саме людство.

Мабуть, не існує відповіді на запитання «навіщо творити». Є просто сутність людини, яка створює. Цей потяг важко зупинити. Навіть у найскрутніші часи така людина все одно прагне покращити простір навколо себе, зробити життя людей краще настільки, наскільки це в її силах. Створювати естетичні речі особливо важливо, бо це безпосередньо пов’язано з ментальним здоров’ям.

Краса закриває потребу в прекрасному, дає відчуття опори й надію на майбутнє, нагадує, що життя триває і має сенс.

Здатність до творення — це особливий дар, яким, насправді, володіють багато людей, і в цьому є щось надзвичайно світле. Саме завдяки цьому дару, навіть у часи руйнувань, світ продовжує наповнюватися змістом, формою і життям. З одного боку — ми бачимо руйнування, з іншого — мистецтво, дизайн або просто хороші вчинки. І все це врівноважує жахіття навколо. Принаймні намагається. 

Втім, якщо спуститися до рівня окремої людини, у творенні є ще й щось егоїстичне в здоровому сенсі слова. Ти реалізуєш власні ідеї насамперед заради себе. Щоб відчувати власну значущість, знаходити своє місце у світі й, зрештою, просто не поїхати кукухою. Створення врівноважує, надихає, дає змогу перемикнутися й хоча б на мить відволіктися від того, що відбувається за вікном.

Дуже сподіваюся, що ми зможемо жити спокійним, незалежним життям, без постійних загроз для майбутнього. Без постійної боротьби навіть на побутовому рівні. Хотілося б підтримки від держави, податкових канікул або зменшення податкового навантаження, мораторію на перевірки, грантів на покриття поточних витрат, а також реформ, які враховували б специфіку ювелірної сфери. Для малого бізнесу це було б реальною можливістю втриматися й продовжувати працювати.

Ми живемо в унікальному часі (в негативному сенсі цього слова). В країні війна, ми перебуваємо всередині глибокої екзистенційної кризи як нація і як держава. І водночас кожна і кожен намагається продовжувати життя, вести маленькі бізнеси, реалізовувати мрії, працювати й рухатися далі, підлаштовуючись під неймовірно складні умови.

Усе це надзвичайно важко осягнути. Попри втому, страх і невизначеність, ми щоранку встаємо і продовжуємо рухатися вперед. У цьому є щось, чим варто пишатися.

Фото: Instagram @darijewelry.

Більше розмов з людьми, які творять ювелірну історію та культуру, читайте в розділі Інтервʼю.