«Створення — антипод руйнування»: інтервʼю з Олександрою Корольовою

Ще восени 2025 року запланувала цикл інтервʼю з ювелірами. Тоді ціни на дорогоцінні матеріали вже стрімко зростали. Згодом розпочалися вимкнення світла. Одним словом, все було не на часі. З іншого боку, який час взагалі буде вдалим для розмови? Тому взимку, у розпал стану не часі, і розпочала. На початку 2026 року вийшло вісім інтервʼю з майстрами, дизайнерами і підприємцями.

Чесно кажучи, багато інтервʼю не сталось, і причини аж надто зрозумілі. Хтось не хотів скаржитися, у когось просто не було часу і сил на комунікацію в тих умовах, які створили нам «сусіди». З розумінням і подякою публікую інтервʼю на сайті Ukrainian Media Jewelry восени 2026 року під час нового етапу російсько-української війни, обстрілів та вимкнень світла.

Вперше опубліковано 7 лютого 2026 року в Instagram @jewelry_detective.

Розмова з Олександрою Корольовою

Як вимкнення світла вплинули на роботу майстерні та загальний графік роботи?

Світла наразі нема десь 70% робочого часу, але маю екофлоу, який більш-менш покриває мої потреби. Лиття не роблю, тому електрика потрібна тільки для бормашинки, освітлення, підтримання температури розчинів та і начебто все. Працюю вдома, облаштувала собі ювелірний куток у кімнаті, але мрію про окрему майстерню — зараз це неможливо і через низький заробіток, і труднощі з опаленням нежитлових приміщень.

Як ситуація впливає на терміни виготовлення, відправлення і стосунки з клієнтами?



Терміни трішки зросли навіть попри наявність EcoFlow. Але я намагаюся про це максимально прозоро комунікувати, та й замовники все дуже добре розуміють, бо й самі в таких самих умовах. Підвищила ціни в листопаді, але бачу, що пора підвищувати знову. Відмовилась від замовлення з золотом, бо просто боюся напартачити, втратити гроші й довіру замовниці.

Чи думали змінити матеріал для роботи або напрям творчості?

У мене критично мало замовлень, буквально одне на місяць. Тиждень реклами в інстаграмі (поки що моя єдина платформа) приводить одного покупця, тому реклама окупається, але не більше. Планую робити ще більше латуні і майже не робити срібло. Про золото взагалі мовчу. Це дуже сумно, хоча і люблю латунь, але срібло відчутно мʼякше й простіше в роботі, менше окислюється.

Як дбаєте про себе?



Присутня психотерапія, відпусток не потребую: оскільки замовлень не так багато, тому якщо й працюю, то із задоволенням. Спорт і здоровий спосіб життя не вдаються, бо зриваюся, тижнями не знаходжу часу. Загалом ситуація могла б бути ліпшою.

Що дає сили продовжувати?


Ніщо не допомагає. Тільки відповідальність перед замовниками. Якщо їх нема — намагаюсь максимально відновитись, бо ресурсу і без обстрілів обмаль. Маю тривожний розлад вже шість років чи навіть більше. Все частіше замислююсь про повернення до професії розробниці програм, проте кидати ювелірство не варіант. Тому поки в «підвішеному» стані.

Не можу не творити — це мій спосіб самореалізації

Як наразі ви взаємодієте з ювелірною спільнотою?

Я, на жаль, одиначка-самоучка, моя експертність замала для професійних ювелірів, тому не маю (не шукаю) такого кола спілкування. Іноді ділюся інформацією, пишу розʼяснювальні дописи, але це радше для потенційних покупців — про причини підвищення цін на дорогоцінні метали тощо. Останнім часом подобається платформа Threads: там можна знайти колег і невимушено поспілкуватись — це приємно.

Над чим працюєте зараз?


Роблю кулон на замовлення — хрест у «спрощеному» візантійському стилі. А взагалі хочеться розвивати окрему колекцію — з дніпровським перламутром. Поки не бачила його в інших ювелірів, але матеріал неймовірно красивий. Збираю мушлі біля Дніпра на Оболонській набережній, обробляю і залишаю частинки з найбільшим ефектом іризації, яким можна надати будь-яку форму, підсилити епоксидною смолою зовні чи на звороті, зробити центральним елементом прикраси або ж допоміжним — підкладкою під філігрань, наприклад.

Зараз багато людей знаходять сентиментальні сенси в символах і формах, що нагадують про дім, батьківщину, походження, а цей матеріал є фізичним втіленням такого сенсу — частинка Дніпра, головної водної артерії України. Коротше, дуже його люблю.

Навіщо творити, коли навколо руйнування, і чому це має значення саме для вас?

Не можу не творити — це мій спосіб самореалізації. Інші знаходять призначення в народженні дітей, керівних посадах, я — у результатах власної праці руками. Водночас створення — антипод руйнування; психологічно це хоч якось врівноважує зовнішню ситуацію. Бачу ще гуманістичний сенс: без творчості, мистецтва і дизайну весь навколишній світ людини не давав би надії і бажання жити. Було б так, немов російські панельні нетрі розповсюдилися на всі рівні буття.

Тому підсумую: нема кращого часу для творення, ніж зараз. І творців треба підтримувати, і творцям підтримувати одне одного — ще більше, ніж до війни.

Більше розмов з людьми, які творять ювелірну історію та культуру, читайте в розділі Інтервʼю.