«Культура має жити завжди»: інтервʼю з луцьким ювеліром Сергієм Книшуком

Ще восени 2025 року запланувала цикл інтервʼю з ювелірами. Тоді ціни на дорогоцінні матеріали вже стрімко зростали. Згодом розпочалися вимкнення світла. Одним словом, все було не на часі. З іншого боку, який час узагалі буде вдалим для розмови? Тому взимку, у розпал стану не на часі, і розпочала. На початку 2026 року вийшло вісім інтервʼю з майстрами, дизайнерами і підприємцями.

Чесно кажучи, багато інтервʼю не сталось, і причини аж надто зрозумілі. Хтось не хотів скаржитися, у когось просто не було часу і сил на комунікацію в тих умовах, які створили нам «сусіди». З розумінням і подякою публікую інтервʼю на сайті Ukrainian Media Jewelry восени 2026 року під час нового етапу російсько-української війни, обстрілів та вимкнень світла.

Вперше опубліковано 3 березня 2026 року в Instagram @jewelry_detective.

Інтервʼю з ювеліром Сергієм Книшуком

Як вимкнення світла вплинули на роботу майстерні та загальний графік роботи?

За відсутності світла виконую процеси, які не потребують електроприладів, наприклад, готую воскові моделі до лиття, нагріваючи непрацюючу ручку паяльника на спиртовому пальнику, щоб підплавити віск. Або займаюсь прибиранням чи упорядкуванням майстерні. Попри весь жах причин відсутності світла, інколи така лайтова версія «аскетизму» дає простір, щоб призупинитись і видихнути.

Цієї зими на заході відключення були не такими жорсткими, як, до прикладу, в Києві чи Одесі. Навіть у найважчі періоди світло було по 2-4 години на день за графіками, а в середньому за зиму вдавалось попрацювати по шість годин з електроенергією.

Від 25 лютого світло не вимикали. Потужних приладів додаткового живлення у мене немає, у крайньому разі маю трошки громіздку бормашинку на акумуляторі, з якою в термінових випадках можна працювати. Моя стратегія: підлаштувати процеси під графіки. Пошкоджень від обстрілів не було, укриття знаходиться в школі поблизу, проте ще не доводилось там побувати.

Які процеси неможливі без електрики?

Без електрики насамперед відкладається лиття: муфельна піч і ливарна машина потребують значної потужності, а процес прокалу формомаси в печі має тривати 8 годин.

Все, що стосується обробки, здебільшого теж працює на електриці: бормашинка, ультразвукова ванна для очистки та навіть банально освітлення, яке важливе у роботі. Зазвичай роблю все можливе без світла або на ходу імпровізую, щоб завершити процес без електрики. Інколи лиття доводилося робити з перервами, сподіваючись, що гіпс не трісне в процесі від таких «експериментів».

Чи довелося за цей час змінити місце роботи або життя?

Я перевіз майстерню додому ще рік тому, бо вже тоді починав набирати обертів шалений зростання цін на метал, оренда і вартість усього навколо також почали підніматися, тому стратегічно, аби втримати все на плаву, було прийняте таке рішення.

Як ситуація впливає на терміни виготовлення, відправлення й стосунки з клієнтами?

Завжди для виготовлення замовлень я закладаю 10—14 робочих днів, коли починаються вимкнення, попереджаю клієнтів про затримки. Конфліктів чи непорозумінь із замовниками через це ніколи не було, усі ставляться з розумінням та підтримкою, вважаю, це одна з переваг нішевого напрямку в ювелірній справі.

Іноземних замовників у мене не так багато, щоб виокремити статистику, проте всі ставляться з розумінням, завжди пишуть, що їм важливо підтримати український бізнес за будь-яких умов.

Як вплинуло на роботу зростання цін на метали?

Зі зростанням цін на метал морально стало важче працювати, лякає невідомість, довелось підняти вартість та робити закупівлі частіше, але не такі масштабні.

Тепер доводиться контролювати його наявність під рукою чи не на кожне замовлення, бо раніше брав з запасом на певний період і менше турбувався про це. На диво, кількість замовлень не змінилась, але коли йдеться про золото, то в моєму сегменті ринку замовники почуваються бентежно.

Чи думали змінити матеріал для роботи або напрям творчості?

Переходити до альтернативних матеріалів точно не збираюся, оскільки з ними часто більше технічних нюансів, які не перекривають їх меншу вартість.

За наявності достатніх фінансових ресурсів у цій ситуації я б, навпаки, обрав перехід на дорожчий сегмент — золото та кольорове дорогоцінне каміння, але це поки в довгій шухляді, зараз завдання — втриматись на плаву.

Як дбаєте про себе?

Одного дня я вимкнув будильник, дозволивши організму працювати в комфортному біоритмі. Це було хорошим рішенням, яке, звісно, працює лише коли ніч проходить без обстрілів. Але з самодбанням в цих умовах маю проблеми, бо потрібно врівноважувати чергу замовлень, яка постійно зміщується через вимкнення. Стараюсь не перепрацьовувати як раніше та адаптуватись.

Що дає сили продовжувати?

Певною мірою, підприємці, що починають довгий шлях без сторонніх вкладень коштів, вже загартовані перепонами на шляху, тому навіть після важких ночей здаватись рано.

Як наразі взаємодієте з ювелірною спільнотою?

Кілька років тому я орендував майстерню з колегами, допоки не настав час кожному з нас облаштувати власний куточок. Ми досі тепло спілкуємось і допомагаємо одне одному за потреби.

Над чим працюєте зараз?

Є багато планів на майбутні колекції, проте в нинішніх умовах стараюся стабілізувати ситуацію з тим, що є зараз, а тоді планую почати роботу з оптимізації процесів. Хочу освоїти 3D-моделювання, щоб провести певний «ремастеринг» старих моделей для покращення й пришвидшення виготовлення та створювати на базі цих навичок нові прикраси.

Навіщо творити, коли навколо руйнування, і чому це має значення саме для вас?

Після кожної гучної ночі десь в Україні хтось робить пропозицію майбутній нареченій з каблучками українських майстрів та майстринь, молодята одружуються з нашими обручками, в які кожен вкладає частинку душі.

Культура має жити завжди, особливо в умовах війни та обстрілів, які націлені на злам суспільства

Хтось після важкої ночі замовляє прикрасу, яка довго відкладалась на потім: вона стає для людини талісманом та карбує в собі спогади й силу.

Інколи трапляються замовлення, у процесі виготовлення яких все навколо застигає. Кілька місяців тому мені написала дівчина з проханням виготовити каблучку, переплавивши золотий перстень та інкрустувати ним її особистий необроблений гранат.

Як виявилось, камінь її батько знайшов, працюючи у шахті, та подарував їй. Коли замовниці було 8 років, батька, на жаль, не стало; все, що лишилось — перстень і гранат. Цю історію виготовлення я не забуду ніколи, і саме такі речі, як і все вище перераховане, надихають не зупинятись; для мене це неймовірно цінно.

За всю історію існування людства ніщо не змогло вбити ювелірство, тому цієї темної та гучної ночі варто попри все дочекатися свого світанку, сплавити черговий злиточок і перетворити його на прекрасне.

Більше розмов з людьми, які творять ювелірну історію та культуру, читайте в розділі Інтервʼю.